КОГНІТИВНИЙ КОНСОНАНС ЯК ФАКТОР КОГНІТИВНОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ РЕТРАНСЛЯЦІЙ ЧАСОВО ВІДДАЛЕНОГО ПЕРШОТВОРУ

Анотація

У запропонованій розвідці обґрунтовано поняття когнітивного консонансу з позицій теорії і практики перекладу як фактору когнітивної еквівалентності ретрансляцій (діахронної множинності перекладів) часово віддаленого першотвору. Матеріалом дослідження слугували часово віддалений першотвір – трагедія У. Шекспіра “King Lear” (1605) – та її діахронні ретрансляції, авторами яких є П. Куліш (1880), М. Рильський (1941) і В. Барка (1969). У статті охарактеризовано феномен діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору як проблему перекладознавства, а також описано різні соціально-історичні контексти і літературні стилі, у яких були виконані аналізовані діахронні ретрансляції. У дослідженні визначається співвідношення консонансу та дисонансу як категорій гармонії теорії музики, а також специфіка когнітивного консонансу саме з позицій теорії і практики перекладу. Крім того, пояснюються чинники, від яких залежить ступінь наближення діахронних ретрансляцій до оригіналу. Когнітивна еквівалентність розуміється як результат гармонійної тотожності мисленнєвого процесу автора і перекладача, що є підґрунтям функційно-комунікативної рівноцінності та прагматичної рівнозначності оригіналу та його діахронних ретрансляцій. Встановлено параметри, за якими виявляється когнітивна еквівалентність одиниць оригіналу і одиниць перекладу в умовах когнітивного консонансу. Обґрунтовано два таких різновиди когнітивної еквівалентності оригіналу і перекладу: повну когнітивну еквівалентність (повну рівноцінність і тотожність форми та змісту) і часткову когнітивну еквівалентність (порушується тотожність одиниць оригіналу й одиниць перекладу у плані форми, але зберігається тотожність у плані змісту).