ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ ОПОВІДАННЯ Е. ПО «ЧОРНИЙ КІТ»

Анотація

У статті досліджуються особливості психологізму в оповіданні Едгара По «Чорний кіт». У результаті аналізу було доведено, що у творі домінує внутрішній монолог, насичений різними стилістичними фігурами (риторичні оклики, інверсії, три крапки), що надають оповіді зловіщого тону та підсилюють психологічний стан персонажа. Автор використовує ретроспективні засоби (спогади, рефлексії), описуючи драматичні та психологічні аспекти твору – вбивство кота, а пізніше – і вбивство дружини. Едгар По зосереджує увагу на роздвоєності особистості та перетворенні на жорстокого вбивцю під впливом «демона» в образі кота. Провідні концепти, які окреслюють екзистенційну парадигму оповідання, – це страх, самотність, смерть і тривога. Ключовою концепцією життя протагоніста є «межова ситуація» («хронотоп порога»), яка безпосередньо пов’язана з вбивством кота та дружини. Психологічна насиченість твору пов’язана з виділенням певних екзистенційних категорій: смуток, страх, смерть, самотність, туга тощо, серед яких домінуючим є екзистенціал страху. Психологічні засоби розкриття страху – це саморефлексії головного героя, які сприяють роздумам про життя, та спогади минулого. Поглиблення психологічної та педагогічної основи оповідання Едгара По «Чорний кіт» простежується через зображення процесу деградації головного героя, проникнення у його внутрішній світ, з’ясування екзистенційних вимірів буття. Оповідання Едгар По «Чорний кіт» – це мініатюрна історія, у якій вміщено цілий ряд різних жанрів: жах, трилер, містику, кримінал, детектив та щось психологічне на межі психіатричного. Письменник використовує дуже широкий спектр засобів психологічного аналізу, що є показником не лише особливостей світогляду автора, а й важливого складника його письменницької майстерності. І всі ці засоби психологізації взаємно підсилюють одне одного, щоб передати всі сторони життя людини, її найпотаємніші глибини.