КОГНІТИВНО-РИТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗЛИВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ АВСТРАЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ
PDF

Ключові слова

політичний дискурс, когнітивно-риторичний аспект, комунікативні стратегії і тактики, образа, політик, логос, етос, пафос political discourse, cognitive-rhetorical aspect, communicative strategies and tactics, insult, politician, logos, ethos, pathos

Як цитувати

ЛЯШУК, А. М. (2022). КОГНІТИВНО-РИТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗЛИВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ АВСТРАЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (4), 88-96. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2021.4.15

Анотація

У дослідженні увагу зосереджено на когнітивно-риторичних процесах, які лежать в основі дискурсивних проявів політично некоректної мовної поведінки австралійських та українських політиків, з метою виявлення специфічних лінгвокультурних та інституційних кореляцій між їх основними зовнішніми причинами, внутрішніми мотивами і фактичними наслідками образливої комунікації. Пропонований підхід аналізу застосовує надбання риторики та когнітивної лінгвістики для виявлення закономірностей концептуалізації емоційності, що відображаються у комунікативних стратегіях образи у політичному мовленні. Образи як неінституційні риторичні практики виконують функції як вужчої спрямованості (зміцнення власного обличчя чи руйнування певних переконань і цінностей політичного опонента), так і функції ширшого характеру (нав’язування або відкидання певних суспільних норм і принципів, які регулюють політичне життя Австралії та України зокрема). Досліджуваний матеріал показує, що характерна іронічність політичних образ використовується з основною функцією вираження влади над опонентом, що дає змогу політикам створювати певні соціальні відношення авторитарності, які припускають асиметрію комунікативних позицій. Комунікативна стратегія образи у політичному спілкуванні є ефективним засобом впливу, який свідомо використовується для формування та нав’язування суб’єктивного бачення ситуації та ініціації конфлікту. Особливий акцент концентрується на етос- та пафос-орієнтованому аспекті комунікації, що маніфестований емоційними засобами вираження вербальної агресії в межах стратегії дискредитації у досліджуваних політичних дискурсах. Використання образ представниками австралійської політичної лінгвосистеми демонструє сильнішу політичну поляризацію, в результаті чого демонструються змагальні відносини між протилежними політичними партіями, тоді як українські політики демонструють більшу схильність до використання аргументів етосу та пафосу, що спрямовані на окремих політичних опонентів.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2021.4.15
PDF

Посилання

Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/s/obraza

Демиденко В.К. Психічний стан образи і шляхи виходу з нього. Психологічні науки : зб. наук. пр. Бердянськ : БДПУ, 2004. № 1. 206 с.

Тарасова М.В. О когнитивном основании эмотивности. Вопр. филологии : науч. изд. 2000. № 5. С. 36–39.

Формановская Н.И. Эмоции, чувства, интенции, экспрессия в языковом выражении. Эмоции в языке и речи. Москва : Изд-во РГГУ, 2005. С. 106–116.

Шатуновский И.Б. Речевые действия и действия мысли в русском языке. Москва : Издательский Дом ЯСК, 2016. 480 с. (Studia philologica).

Юридична енциклопедія : в 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права імені В. М. Корецького ; голова редкол. Ю. С. Шемшученко ; редкол.: М.П. Зяблюк, В.П. Горбатенко. Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2002. Т. 4 : Н – П. 720 с.

Bauhr, M. & Esaiasson, P. (2001)."Trust me!" – on the nature of ethos argumentation. In K. Gomard & A. Krogstad (Eds.), Instead of the Ideal Debate: Doing politics and doing gender in Nordic political discourse. 129-154. Aarhus: Aarhus University Press.

Bourdieu, P. (1991) Language and Symbolic Power. Retrieved November 1, 2021, from https://monoskop.org/images/4/43/Bourdieu_Pierre_Language_and_Symbolic_Power_1991.pdf

Berrocal, M. (2017). 'Victim playing' as a form of verbal aggression in the Czech parliament. Journal of Language Aggression and Conflict 5:1 (2017), 84-110. Academia.edu. Retrieved November 4, 2021, from https://www.academia.edu/33776910/Victim_playing_as_a_form_of_verbal_aggression_in_the_Czech_parliament_Journal_of_Language_ Aggression_and_Conflict_5_1_2017_84_110.

Brown, P. & Levinson, S. C. (1978). Universals in Language Usage: Politeness phenomena. In E. Goody (Ed.), Questions and Politeness. Strategies in social interaction. 291–347. Cambridge: Cambridge University Press.

Chengtuan, L. (2013). Book review: Jonathan Culpeper, Impoliteness: Using Language to Cause Offence. Discourse & Society, 24(6), 829 831. https://doi.org/10.1177/0957926513490318a

Ilie, C. (2001). Unparliamentary language: insults as cognitive forms of confrontation. In R. Dirven, R. Frank, & C. Ilie (Eds.), Language and Ideology, Vol. II. Descriptive Cognitive Approaches. 235–263. Amsterdam and Philadelphia: John Benjamins.

Ilie, C. (2004). Insulting as (un)parliamentary practice in the British and Swedish parliaments. Discourse Approaches to Politics, Society and Culture. 45–86. https://doi.org/10.1075/DAPSAC.10.02ILI

Insult. (n.d.). In Merriam-Webster. Retrieved from https://www.merriam-webster.com/dictionary/insult

Irvine, J.T. (1993). Insult and responsibility: verbal abuse in a Wolof village. In J. Hill & J.T. Irvine (Eds.), Responsibility and Evidence in Oral Discourse. 105–134. Cambridge: Cambridge University Press.

Parliamеntary-Ethics-Ukriane_UKR.pdf. (2021). Retrieved from http://www.societyofclerks.org/SCAT_Home.asp