ЛІНГВО-КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ КРИТИКИ ТА НЕСХВАЛЕННЯ У ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ДЖОАН РОУЛІНГ «КУЄ ЗОЗУЛЯ»)

Анотація

Стаття присвячена аналізу мовленнєвої поведінки персонажів роману Джоан Роулінг «Кує зозуля», зокрема лінгво-комунікативним стратегіям критики та несхвалення в їхньому спілкуванні, та є спробою реконструкції мовної свідомості головного героя і культурно-мовних соціальних стереотипів середовища, в якому відбувається спілкування. Робота сприяє встановленню мовних проявів реалізації мовленнєвих актів критики та несхвалення в англомовному персонажному мовленні та побудові цілісної моделі мовної особистості персонажу. Проведений аналіз виявив, що подібно до того, як лінгвістична ввічливість реалізується низкою усталених кліше, у ситуаціях критики та несхвалення мовці також користуються певним набором лінгво-комунікативних стратегій. Серед експліцитних стратегій несхвалення частіше за все мовці звертаються до неймингу, негативної атрибуції та негативної інтерпретації, знецінення, спростування, незгоди та заборони. Серед імпліцитних стратегій – псевдопитання, псевдовибачення, приписування, натяки, сигнали завершення розмови. Ситуацій критики у персонажному спілкуванні було виявлено значно менше, висловлення критики у формі докору (тим, що зроблено або не зроблено), звинувачення (з аргументацією чи без) пов’язане з наміром мовця вплинути на поведінку співрозмовника або представити свою негативну оцінку як раціональну та обґрунтовану.
Мовленнєва поведінка головного персонажу, характерними для якої є постановка питань, утримання від висловлення власної думки, уникнення конфронтації, характеризує його як високопрофесійну особистість з унікальним умінням володіти собою. Ми маємо змогу оцінити це вміння завдяки його стратегії «невисловлення», зіставляючи «внутрішнє мовлення» персонажу з тим, що він вимовляє вголос.