ФРАЗЕОЛОГІЧНА УНІВЕРБАЦІЯ ЯК МОВНЕ ЯВИЩЕ

Анотація

У статті універбацію розглядаємо як явище вторинної номінації, результат дериваційного процесу. Суть універбації – перетворення складного найменування в просте, однослівне, семантично еквівалентне твірному сполученню. Перейменування може відбуватися на базі одного, двох і більше компонентів твірного сполучення (словосполучення або сполучення слів). Серед первинних одиниць чимало стійких, фразеологізованих, що дає підставу розглядати фразеологічну універбацію як специфічну ділянку загальномовного продуктивного процесу згортання надслівного найменування в слово. Універбацію фразеологізмів підтримують: відносна формально-семантична автономність його компонентів, які можуть наслідувати цілісне фразеологічне значення; відсутність чітких кордонів між лексичною та фразеологічною підсистемами мови, що виявляється, з одного боку, в існуванні мінімальних (одновершинних) фразеологізмів, з іншого, – слів-композитів із переносно-образним значенням, подібним до фразеологічного; постійний взаємоперехід мовних одиниць з однієї підсистеми в іншу, яскравим свідченням якого є відфразеологічний словотвір; ізоморфізм дериваційних процесів на фразеологічному та лексичному рівнях, що дозволяє досліджувати фразеологічні універби в структурі фразеодериваційних гнізд – складних утворень, елементи яких пов’язані дериваційними зв’язками. Фразеологічна універбація здійснюється як афіксальними, так і неафіксальними способами (зрощення, складання основ компонентів, абревіація, субстантивація тощо). Фразеологічним універбам притаманні посилена ідіоматичність, контекстуальна зв’язаність, експресивність, Вони належать переважно до розмовного стилю, мають знижений характер. Успадкована від фразеологізму та набута в процесі універбації експресивність є основою багатих емоційно- оцінних (як правило, пейоративно-оцінних) можливостей цих слів, що утворюють конотативний компонент їх значень.