«НЕОФІТИ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В КРИТИЧНІЙ РЕЦЕПЦІЇ ЄВГЕНА ЗГАРСЬКОГО

Анотація

У статті висвітлено особливості інтерпретації поеми Тараса Шевченка «Неофіти» в праці Євгена Згарського «“Неофіти” Тараса Шевченка» (1868), що є першою літературно-критичною рецепцією поеми. З’ясовано, що Є. Згарський на основі уважного текстового аналізу, зі залученням історичного, біблійного, біографічного контексту, суспільно-політичних реалій 40–60-х рр. ХІХ ст., а також фактичного матеріалу, щоденникових записів, листування висвітлив ідейні, жанрові, сюжетні, образні, зображально-виражальні особливості Шевченкового твору. В розвідці Є. Згарського накреслено вектори для подальших тлумачень поеми «Неофіти», визначено головні тенденції її дослідження, що знайшли продовження й поглиблення у подальших працях шевченкознавців. Констатовано, що проникнення в ідейний зміст твору дозволило критику зробити вмотивований висновок про ключове значення автобіографічних, патріотичних і християнських мотивів у поемі. Акцентовано, що інтерпретація Є. Згарського позбавлена необґрунтованих та суб’єктивних суджень, хоча подекуди автор не уникав емоційних висловлювань, зокрема в контексті аналізу образів матері Алкіда, імператора Нерона. Зроблений висновок, що Є. Згарський писав свою літературно-критичну розвідку для широкого кола читачів, адже прагнув зацікавити їх твором Т. Шевченка, а також хотів донести зміст поеми до тих, хто, можливо, не читав чи не має змоги ознайомитися з текстом безпосередньо. Праця Є. Згарського є проникливою інтерпретацією поеми «Неофіти», в ній знайшли висвітлення й тлумачення головні особливості змісту й форми твору, що стало важливим орієнтиром для тогочасного читача Шевченкових текстів, а також основою для подальших інтерпретацій та шевченкознавчих вивчень «Неофітів».