АНАЛОГІЯ ЯК ПРИЙОМ ТА ПРИНЦИП МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ У «СКАЗАНІЇ І СТРАСТІ, І ПОХВАЛІ СВЯТИМ МУЧЕНИКАМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ»
PDF

Ключові слова

аналогія, моделювання, порівняння, метафора, алюзія, алегорія, «Сказання», Борис і Гліб. analogy, modeling, comparisons, metaphors, allusions, allegories, the

Як цитувати

САВЕНКО, О. П. (2022). АНАЛОГІЯ ЯК ПРИЙОМ ТА ПРИНЦИП МОДЕЛЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ У «СКАЗАНІЇ І СТРАСТІ, І ПОХВАЛІ СВЯТИМ МУЧЕНИКАМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ». АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (1), 82-86. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.1.12

Анотація

У статті розглядається аналогія як прийом та принцип моделювання художнього світу у відомому творів доби українського Середньовіччя – «Сказанії і страсті, і похвалі святим мученикам Борису та Глібу». Актуальність дослідження полягає в тому, що досі у вітчизняній медієвістиці приділялося мало уваги особливостям моделювання художнього світу у середньовічних літературних пам’ятках, тому метою статті є аналіз одного із поширених засобів такого моделювання – аналогії (на прикладі «Сказання»). Невідомий автор «Сказання», розповідаючи про муки і смерть блаженних, перших руських святих Бориса та Гліба, вдається до художнього прийому аналогії, основним принципом якого є зіставлення за подібністю чи асоціацією предметів, понять, явищ. Вони зіставляються за значенням, призначенням, формальними ознаками, функцією і метою художнього вираження. Мотив братовбивства розкривається на основі двох різновидів аналогії, які розрізняються відповідно до джерел походження, а саме історичної (літописної) аналогії та біблійної аналогії. Історична аналогія формується середньовічним автором на основі синтезу художніх засобів порівняння та алегоричних образів, які за своєю суттю є алюзійними. Окреслено у тексті «Сказання» і біблійну образну аналогію, яка простежується на зіставленні образу Святополка з біблійним образом Каїна. Тип аналогічного мислення середньовічного автора кардинально змінюється у моделюванні художнього образу блаженного князя Гліба. Така аналогія формується на основі символізації дійсності. У «Сказанні» середньовічний автор моделює художній текст і образну систему на основі художнього прийому аналогії. Використаний прийом має у тексті різну ґенезу: історичну (літописну), біблійну, міфологічну. Простежуються також засоби моделювання аналогії, серед яких виділяються порівняння, метафора, алюзія, алегорія. Метафоричність мови досліджуваної пам’ятки породжує у тексті ХІІ ст. такі види персоніфікації, як фітоморфізми та зооморфізми. У « Сказанні» в цілому переважає образна аналогія, що увиразнює оповідь та надає нових семантичних відтінків художньому універсуму літературному твору.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.1.12
PDF

Посилання

Бакаєва М. Персоніфікація як підвид метафори: історико-таксономічний підхід. URL: https: //er.nau.edu.ua/bitstream/ NAU/ 10700/1/ 202008. pdf.

Біблія, або Книга Святого Письма Старого й Нового Завіту / пер. Івана Огієнка. Київ : Українське біблійне товариство, 2005.

Словник тропів і стилістичних фігур / автор-укладач В. Ф. Святовець. Київ : Академія, 2011.

Повість временних літ. URL: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar.htm

Сказаніє і страсть, і похвала святим мученикам Борису та Глібу. URL: http://litopys.org.ua/oldukr/ borhlib.htm

Туптало Д. Житія Святих (Четьї Мінеї). Том. IV / з давньоукр. перекл. Д. Сироїд. Львів : Свічадо, 2007.

Фрай Н. Великий код: Біблія і література / з англ. перекл. Ірина Старовойт. Львів : Літопис, 2010.

Шумило С. В. Уявлення про Київ як «другий Єрусалим» в церковно-суспільній думці Русі-України : зб. матеріалів всеукраїнської наукової конференції. Київ, 2013. С. 196–227.