КАТЕГОРІЇ ГЕНДЕРУ У ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Теорія мовного коду досліджує спосіб спілкування груп людей, враховуючи певні соціальні, культурні, гендерні або інші фактори. Таким чином, кожен мовленнєвий код містить уявлення про те, що означає бути чоловіком чи жінкою, він надає моделі мовленнєвої поведінки залежно від соціальних ролей кожного індивіда. Метою роботи є розгляд та аналіз характерних особливостей гендерних відносин у реалізації міжкультурної комунікації та проблем, що виникають у такій взаємодії. Актуальність цього питання полягає в поглибленні та інтенсифікації міжкультурних зв’язків між державами, а також загостренні боротьби за принципи і норми демократії, що включає подолання соціальних проблем і, зокрема, проблем гендерних відносин. Гендер є невід’ємною частиною мовленнєвої поведінки, він визначає стереотипні форми поведінки, підтверджені мовними засобами (вербальними та невербальними), що дозволяють людині позиціонувати себе в суспільстві. Особлива увага приділяється пліткам як соціально-мовленнєвому явищу і неминучій активності серед жінок і чоловіків. Гендерні відмінності в плітках також все ще активно досліджуються. Такі засоби, як хеджування, хвастощі, балакучість, інтонація, переривання, характерні для гендерної взаємодії, допомагають конкретизувати гендерні ролі в суспільстві, охарактеризувати деякі нюанси спілкування та розвіяти певні стереотипи. Також проаналізовано лексичні особливості жіночого та чоловічого мовлення. Щодо гендерної характеристики взаємодії, ми прийшли до наступних висновків. Жінок переривають частіше, ніж чоловіків; вони мають тенденцію надавати зворотню реакцію на висловлювання інших учасників більше, ніж чоловіки; і жінки, і чоловіки однаково балакучі; жінки використовують різний вибір і частоту лексичних одиниць, порівняно з чоловіками; мовлення жінок сповнене надмірних елементів; жінки схильні до пліток більше, ніж чоловіки; жінки хеджують свої мовленнєві акти, щоб не бути різкими та уникнути двозначності.