Анотація
У статті з’ясовуються джерела, особливості творення, вираження змісту образів-символів у різних словесно-художніх структурах українських народних дум. Виходячи з жанрових особливостей дум, наголошується на змістовому наповненні художнього образу, що слугує своєрідним поясненням ідеї та є символом певного образу, а образ – символом ідеї. На матеріалі дум героїчного циклу «Козак Голота», «Іван Коновченко» та «Сірчиха і Сірченки» з’ясовується змістове наповнення художнього символу, що виражає ідею боротьби українців за свою свободу та незалежність. Найбільш виразно вмонтованими у художньо-образну систему народних дум є образи Степу, Шляху, Дому, які поглиблюють ідейно-художній зміст та відображають цілий ряд мотивів, художньо-естетичний зміст українських народних дум. У статті зазначено, що образи Степу та Шляху в думах представлені смисловою тріадою Савур- могила – Долина – Степ (поле), яка є символічним генетичним кодом нації в якому поєднано минуле, теперішнє й майбутнє буття українців. Образ Степу в думах – це символ боротьби за власне незалежне Я-буття. Саме безкраї простори степу породили в українській психіці свободолюбство, соціальну рівність, нехіть до збагачення. Символічний образ Дому ми розглядаємо не як символ сімейного благополуччя й багатства, а як сакральний ідеальний простір в якому виховується, утверджується, передається ідея боротьби за рідну землю від покоління до покоління, а також як архетип вкорінення й невикорінення духу воїнства у родині. Дім у думах широко представлений в образі світлиці, що є символічним образом зображення і вираження життєдайного простору, в якому виховуються на козацьких звичаях і традиціях майбутні воїни. Тому Дім і світлиця в українських народних думах – це психологічні синоніми у вираженні особливостей національного світосприйняття, світорозуміння, світоствердження і світовираження. Саме крізь призму Роду в думах зображено образи Степу, Шляху, Дому.
Посилання
Братко-Кутинський О. Феномен України. К. : Вечірній Київ, 1996. 301 с.
Войтович В. Українська міфологія. Енциклопедія народних вірувань. К. : ФОП Стебеляк, 2014. 692 с.
Гарасим Я. Національна самобутність естетики українського пісенного фольклору. Львів : НВФ «Українські технології», 2010. 375 с.
Кононенко В. (1991). Словесні символи в семантичній структурі фраземи. Мовознавство. 1996. № 6. С. 30–36.
Костомаров Н. Историческое значение южнорусского народного песенного творчества. Словянская мифология. М. : Чарли, 1994. 688 с.
Набок М. Українські народні думи: національні особливості сприйняття в процесі міжкультурного спілкування. Психолінгвістика. 2018. 24(2). С. 198–217. DOI: https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-198-217
Nabok M. Teaching Ukrainian folk dumas at University: analysis in context of intercultural communication. Advanced Education. 2020. № 16. Р. 4–8. DOI: 10.20535/2410-8286.184554
Потебня А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. Харьков : Университетская типография, 1860. 155 с.
Потебня А. О связи некоторых представлений в языке. Воронеж : Типография В. Гольдштейна, 1864. 119 с.
Українські народні думи. Том другий корпусу. Тексти №№ 14–33 і вступ Катерини Грушевської. Харків ; Київ : Пролетар, 1931. 304 с.
Формування національних основоположний підстав сучасного народознавства та літературознавства / упоряд. О. Вертій, О. Новікова. Випуск 1. К. : Українська літературна газета, 2018. 384 с.
Язичницькі настанови воїнові-козакові. URL: https://spadok.org.ua/ukrayinske-kozatstvo/yazychnytskinastanovy- voyinu-ozaku
Янковська Ж., Рарицький О., Марчук О. Відображення архетипного образу землі у новелах Василя Ткачука (за збіркою «Сині чічки»). Slavica Slovaca. 2020. № 55(2). С. 296–306.
Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. Мюнхен : Український Вільний Університет, 1993. 93 с.