АПОКАЛІПТИЧНІ МОТИВИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ЛІТОПИСУ

Анотація

У статті на основі тексту Галицько-Волинського літопису визначаються й аналізуються апокаліптичні мотиви, властиві пізньому Середньовіччю в українській літературі. Серед численних історичних персонажів літопису трапляються такі, які асоціативно перегукуються з образом антихриста (диявола, сатани), створеного в новозавітному «Одкровенні Іоанна Богослова» («Апокаліпсисі»). Мотив «кари Божої» пронизує ті епізоди в літописі, у яких ідеться про жорстокі вчинки окремих сторичних осіб (воєвода Бенедикт, угорський король Бела). Картинами жахливих убивств переповнені сторінки Галицько-Волинського літопису, адже місце в ньому знаходили передусім військові походи та битви, яких було незчисленно на галицьких та волинських землях у ХІІІ столітті. Сини галицького князя Романа (Данило і Василько) відзначалися особливою жорстокістю, що не заважало літописцю їх прославляти, адже вони чинили згідно з лицарським середньовічним кодексом. Відтак повідомлення про те, що ці брати грабували і пустошили міста і села не тлумачиться як вияв жорстокості та немилосердя. Картинами жахливих подій переповнені роки 1237 – 1242, коли монголи і татари пустошили руські землі. У Галицько-Волинському літописі вогонь являється не раз як нищівна сила, як ознака апокаліпсису. Літописець доповнює опис страшної пожежі у польському місті на березі Вісли Судомирі із численними людськими жертвами ритуальною картиною, схожою на поховальну процесію. Вичерпність нищення як ознака кінцесвітньої катастрофи не раз виринає на сторінках літопису, і літописець неодмінно вказує на цю вичерпність. Передвістям біди зображувалось якесь знамення. У «Повісті минулих літ» таких знамень зафіксовано немало, менше – у Київському літописі, а в Галицько- Волинському літописі – поодинокі згадки про них. Семантика таких явищ завжди однакова: знамення передвіщали біду. Апокаліптичні картини у літописі – характерна ознака трагічного часу, яким було на українських землях ХІІІ століття, що призвело до загибелі держави Русь.