ОБРАЗ ЦИГАНА В УКРАЇНСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ: КОНСТАНТНІСТЬ VS ПЛАСТИЧНІСТЬ

Анотація

Пропонована стаття присвячена вивченню образу цигана як одного з іноетнічних персонажів в українському фольклорі. Відомо, що дослідження взаємовідносин між представниками етнічних меншин розвиваються в системі координат “СВІЙ – ЧУЖИЙ”. Необхідність вивчення міжетнічних стосунків особливо посилюється в періоди екзистенційних викликів, одним із яких є війна. Поштовхом до написання цієї розвідки став реальний факт, що трапився після воєнної агресії росії проти України в лютому 2022 року, коли етнічні роми вкрали ворожий танк. Авторка статті має на меті дослідити, чи трансформувався образ цигана в сучасному фольклорі, якщо порівняти з класичними фольклорними текстами. Вивчення образу цигана в українському фольклорі впродовж тривалого часу перебувало у фокусі уваги багатьох учених. У статті згадано збірки вітчизняних фольклористів, які записували тексти, у яких постає циган, і проаналізовано праці, присвячені цьому питанню. Зазначено, що, крім казкової та неказкової прози, образ цигана є характерним і для обрядового фольклору, як календарного, так і родинного. Обґрунтовано доцільність розгляду мемів, фотожаб у системі координат фольклористики. Окреслено ті ознаки, які характерні для мемів як новітніх фольклорних форм, вказано на їхні головні функції. Потверджено, що базовими для формування образу цигана залишаються сталі поведінкові маркери та риси характеру, притаманні ромам: злодійкуватість, хитрість, схильність до крутійства тощо. Показано, що кочівний спосіб життя сформував особливе ставлення циганів до засобів пересування (раніше – коней, тепер – “залізних коней”), що й відображено у фольклорних текстах. Зауважено, що в сучасних фольклорних формах простежується певна трансформація в трактуванні іноетнічних персонажів, що є наслідком переосмислення аксіологічних орієнтирів, а також тих реальних подій, що відбуваються в соціумі. Тобто, можна говорити про повільну зміну стереотипних уявлень, що були сформовані ще міфологічною традицією.