Анотація
У статті наголошено, що культурні та літературні контакти між слов’янськими народами, на жаль, тривалий час здебільшого були спорадичними, а знання про них фрагментарними. Статистика свідчить, що співпраця хорватського й українського народів, а отже й українсько-хорватські міжкультурні та політичні зв’язки, мають не надто рясну бібліографію та подієвість, що зумовлено, зокрема, історико-політичними та культурними обста- винами становлення обох народів і культур. Значний внесок у розвиток українсько-хорватських політичних і культурних зв’язків зробила львівська школа хорватистики. Автор зосереджує увагу на одному важливому, але призабутому епізоді українсько-хорватських культурних відносин – науково-педагогічної діяльності викла- дача Львівського університету доцента Івана Остапика під час річного відрядження до Загребського універси- тету в 1988–1989 н. р. У фокусі уваги – його винахідливі педагогічні рішення та наукова активність – пошук брошури Максима Богдановича «Білоруське відродження», листів Лесі Українки до київської подруги Мані Биковської (в одруженні – Беляєвої), дослідницьких матеріалів про білорусько-українські, литовсько-україн- ські міжкультурні зв’язки тощо. Стаття майже повністю написана на основі супровідних відрядних документів та епістолярію з приватного (домашнього) архіву львівського педагога й науковця, якими люб’язно дозволила користуватися його дружина.