Анотація
Етногенеза білоруського та українського народів, як двох близьких, східнослов’янських народів, а також становлення й захист державності України й Білоруси – це вельми актуальна царина для науковців, перекладачів,письменників і філософів. У процесі формування проблемного дискурсу навколо взаємин двох наро- дів, які тривалий час називали шаблонно – братніми, важливим є мистецький діалог, це в ХХІ столітті активно демонструє Вінниччина, її літературно-мистецькі кола, що давно стали помітними в культурі Центрально-Східної та Західної Європи. Культурні взаємостосунки українського та білоруського народів, із ХІХ століття й до ХХІ століття, є актив- ними в сфері впливу на всі сфери суспільного життя, особливо – на мистецтво слова. Це призвело до збільшення кількості шанувальників слов’янських традицій у поезії. Це також сприяє тому, що слов’янська екзотичність стала перманентно цікавою для світового читача, також вона стала зрозумілою представникам багатьох європейських народів, активно сприймається в Західній Європі та в Америці. Тобто активний обмін здобутками в культурній комунікації, зокрема, мова йде про діалоги й переклад, – це ті варіанти соціального та естетичного, інтуїтивного та інтелектуального векторів розвитку білоруського та українського народів, які є максимально перспективними.