РЕАЛІЇ ХІІІ СТОЛІТТЯ У «СЛОВАХ» СЕРАПІОНА

Анотація

У статті розглядаються повчання («слова») давньоукраїнського проповідника та письменника ХІІІ століття Серапіона. Увага зосереджена на відображенні ним історичних, соціальних та релігійних реалій цього трагічного для Русі століття. Зокрема, акцентується на тому, що свої «слова» Серапіон створив тоді, коли виконував місіонерське завдання на півночі Русі (Володимир-на-Клязьмі, Суздаль). Саме тому у його творах відображено особливості життя побуту місцевих племен, специфіку християнізації на цих землях. Як місіонер-християнин, який прибув на північ русі із Києва, де був архімандритом Києво-Печерського монастиря, Серапіон вражений відсутністю тут православної віри, пануванням аморальних та варварських звичаїв. У своїх «словах» він викриває звичаї місцевого населення, розцінює їх як антихристиянські. Проповідницьким словом він не тільки прагне розповсюдити християнську віру, а й бореться проти вірувань людей, котрі ще не пізнали Бога. Причину «маловір’я» місцевих людей Серапіон бачить не в наслідках монголо-татарського нашестя, а в дотримуванні ними старих вірувань та негативному ставленні до християнства. Зображуючи звичаї північних племен, давньоукраїнський проповідник подав характеристику тому етносу, який пізніше склав ту спільноту, яка через століття назвала себе «росіянами». У менталітеті етносів, які мешкали на північній околиці Русі, Серапіон побачив не просто іншу мораль та інші звичаї, котрі сприймав як варварські і жорстокі, а реальну загрозу слов’янській частині Русі. Навряд чи міг колишній київський єпископ передбачити, що через декілька століть Московія, що виникала на основі згаданих етносів, зміцніє і почне вести війни з усіма своїми сусідами, вибудовуючи імперію Зла.