Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У дослідженні проаналізовано дитячі оповідання Володимира Винниченка – українського автора першої половини ХХ століття. Творам для маленьких читачів він присвятив збірку оповідань «Намисто». У ній чи не вперше основну увагу зосередив на психологічному стані персонажів, їх внутрішньому світі, тому дослідники називають її новаторською. Встановлено, що в аналізованих нами творах автор активно використовував фольклорні мотиви, жанри і образи. Це дозволило йому пояснити читачам деякі народні традиції наших предків, показати нерозривність зв’язку між минулим і сучасним, відтворити колорит епохи, яку він описував. Визначено, що для української культури характерні вірування в існування надприродних істот – відьом, бісів, чортів, русалок, домовиків, чаклунів, перевертнів, які можуть допомагати або шкодити людям. Винниченко запозичує із фольклору образ домовика і лісовика. Здійснено глибокий аналіз цих образів на рівні міфології, фольклору та літератури і звернено увагу, що останній (лісовик/Корчун) зазнав у оповіданні найбільшої літературної трансформації. Проведено паралелі із типологічно спорідненими образами у світовій культурі. Відзначено роль казкотерапії. З’ясовано функції фольклорних елементів у творах: навколо них будується композиція оповідань, через відношення до фольклорних образів проявляються характеристики головних персонажів і втілюються в життя ідейноестетичні концепції автора. А у стресових ситуаціях, пов’язаних з їх появою, формується свідомість маленького індивіда. У своїх творах Винниченко надсилає важливі меседжі до всіх батьків: нашим дітям не потрібна гіперопіка, вони хочуть і можуть бути самостійними. Від нас їм потрібне розуміння і виховання. Не останню роль у формуванні життєвої позиції дитини відіграє народна творчість. Не важливо, у «чистому вигляді», чи в літературній інтерпретації. Головне, що у ній зібрані головні життєві настанови: про добро і зло, етику і мораль, цінності та ідеали, без яких дуже важко в сучасному світі.
Посилання
Брандес В., Вознюк О., Заброцький М. Казка як важливий чинник розвитку людства. Видання Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2001. № 8. 96–100.
Варданян М. Україна на роздоріжжі: еміграційний цикл повістей «Намисто» В. Винниченка в контексті радянської дитячої літератури 20-х рр. ХХ ст. Науковий збірник Миколаївського національного університету імені В. Сухомлинського, 2017. № 2(20). 47–51.
Винниченко В. Намисто : оповідання. Київ : Веселка, 1989.
Виноградова Л. Народна демонологія та міфо-обрядова традиція слов'ян. Москва : Індрік, 2000.
Вовк О. Емоційний потенціал дитячих оповідань Володимира Винниченка. Літературознавство. Актуальні проблеми гуманітарних наук, 2015. № 2, 193–198.
Володимир Винниченко: viribus unitis – ХХІ. Частина перша (Життя і творчість В. Винниченка в наукових дослідженнях С. Михиди та М. Ковалик). Кіровоград : «Поліграф-Сервіс», 2013. 432 с.
Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005.
Марків Р. Теоретичні аспекти фольклоризму в літературі. Періодика Львівського університету. Серія філологічна. 2010. № 41. 215–223.
Потапенко С. Проблема тексту у фольклорі з точки зору теорії інтертекстуальності. Літературознавство, 2010. № 26. 455–459.
Присяжнюк С. Дитяча проза В. Вунченка: рівень наукової інтерпретації. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка, 2005. № 61. 237–245.
Франко І. Зібрання творів: у 50 томах. Т. 41. Київ : Наукова думка, 1984.
Чепурко О. Образи дітей в українській малій прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Видання Житомирського державного університету імені І. Франка, 2004. № 15. 215–218.