Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У мовознавчій літературі неодноразово зазначалося, що словниковий склад мови складається з ряду взаємопов'язаних підсистем або субмов, тобто спеціальних і загальномовних засобів, які використовуються в певній сфері діяльності людини. Ці субмови разом утворюють загальну лексичну систему мови, яка є цікавою, різноманітною та все ще дослідженою. Всебічне вивчення словникового складу мови було і залишається однією з найважливіших проблем мовознавства. Нерозривний і постійний зв'язок мови з життям і діяльністю суспільства виявляється в тому, що в словниковому складі динамічно і різноманітно відображаються всі процеси суспільного розвитку, науково-технічного прогресу. Тому вона знаходиться в центрі сучасних досліджень. Дослідження цієї теми на офіційній німецькій юридичній мові (субмові німецької податкової системи) показують, що традиційний поділ на мову науки, виробництва та виробничий жаргон чи сленг тут не розширюється. Як зазначав Г. Брінкманн, німецька юридична мова є сумішшю специфічних правових елементів (він їх також називає науковими) і розмовних правових елементів, які насправді є не чим іншим, як елементами загальної (рідної) мови). Це є результатом специфічної «лексичної» залежності кожної юридичної мови від національної мови. Адже право, яке регулює чи не всі сфери суспільної діяльності, змушене постійно запозичувати слова із загальнолюдської лексики (або з інших внутрішньомовних терміносистем) і використовувати термінологію по-своєму. Із зростанням інформаційних потреб сучасної науки збільшується кількість технічних словників, що обслуговують різні сфери соціальної діяльності людини. З цієї причини термінологія, термінологічні поля та системи дуже активно розглядаються в останні десятиліття. Сьогодні ми використовуємо мову як систему, специфічний мовний код, що складається з граматичних, логічних, культурних та інших законів. Юридична мова – це її підсистема, тобто підмова або підкод.
Посилання
Бацевич, Ф. С. (2005). Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи (монографія). Львів: ПАІС.
Бєлова, А. Д. (2002). Поняття "стиль", "жанр", "дискурс", "текст" у сучасній лінгвістиці. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія, 32, 11–14.
Бурбело, В. Б. (1999). Художній дискурс в історії французької мови та культури 9–18 ст. (Автореф. дис. докт. філол. наук). Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна.
Д’яков, А. С., Кияк, Т. Р., & Куделько, З. Б. (2000). Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти. Київ: Вид. дім "КМ Academia".
Дерді, Е. Т. (2003). Словотвірні та структурно-семантичні характеристики англійських юридичних термінів (Дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна.
Кияк, Т. Р. (2007b). Фахові мови та проблеми термінознавства. Нова філологія, 27, 203–208.
Коваль, Н. Є. (2007). Мовні засоби аргументації в юридичному дискурсі (на матеріалі англомовних законодавчих та судових документів) (Дис. канд. філол. наук). Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна.
Чорна, О. В. (2009). Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування (Дис. канд. філол. наук). Інститут української мови НАН України, Київ, Україна.
Шаблій, О. А. (2002). Міжмовна термінологічна омонімія як проблема термінографії і перекладу (на матеріалі німецької та української юридичних терміносистем) (Дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна.
Brinker, К. (2000). Text- und Gesprächslinguistik: ein internationales Handbuch zeitgenössischer Forschung. Walter de Gruyter. Language Arts & Disciplines. 1805 p.
Eichhoff-Cyrus, K., M., & Strobel, T. (2009). Einstellungen der Justiz zur Rechts- und Verwaltungssprache. Eine Trendumfrage. Der Sprachdienst, 53, 133–151.
Steuergesetze. – München : Verlag C. H. Beck, 2009.