Анотація
Стаття присвячена особливостям використання постмодерністських технік інтерпретації шекспірівського доробку у дискурсі сучасного театрального мистецтва. Зокрема розглядається специфіка розгортання концептуальної метафори війни у постановці «Троїла і Крессіди» британського режисера Дж. Банатвали. Здійснений аналіз засвідчує ефективність використання режисером-постмодерністом прийомів деконструкції, за допомогою яких відбувається породження процесів смислотворення на різних рівнях сприйняття тексту – тематично-змістовному, композиційному, образно-символічному, стилістичному. Авторська концепція театральної постанови виявляється суголосною ідеям Ж. Дерріди про заперечення існування єдиного джерела художнього смислу і переміщення смислотворчого центру в межах естетичного об’єкту. Концепція зцентрованої структури, реалізована у досвіді сценічної інтерпретації класичного матеріалу, обумовила трансформації змістовних і формальних елементів п’єси. Режисер вдається до децентрування структури шекспірівського тексту. Концепція відсутності центру, розуміння структури як нескінченної гри різниць у скінченних межах, що не піддається центруванню у замкнену цілість, дозволяє акцентувати полісемантичну природу будь-якого соціально-історичного і світоглядного феномена. Війна у сценічній інтерпретації режисера-постмодерніста набуває онтологічного статусу, виступає універсальною реалією буття, має світоглядну природу. У якості концептуальної метафори війна актуалізується в постмодерністському експерименті для пояснення складних абстрактних концепцій: кінця історії, кризи людини, сучасного стану розуміння людських відносин. Деконструкція при цьому виступає як засіб побудови художнього світу, сприяє передачі філософського і конкретно-історичного художнього смислів.
Посилання
Банатвала Д. Британський режисер Джонатан Банатвала: «Шекспір попереджав політиків про ціну їхніх танків і бомб» / [інтерв’ю вела] К. Константинова. Дзеркало тижня. 2016. 16-22 січня. С. 14.
Баррі Г. «Бути чи не бути» Ернста Любича: Гамлет, Гітлер і Голокост. Шекспірівський дискурс. Запоріжжя : КПУ, 2010. Вип. 1. С. 248-261.
Дерріда Ж. Структура, знак і гра у дискурсі гуманітарних наук. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів : Літопис, 2001. С. 617-641.
Колесник О. С. Шекспір та Україна: від міфопоетики до постмодерну. Трансформаційні процеси в освіті і культурі : зб. матеріалів Міжн. наук.-творч. конф., Одеса, Київ, Варшава, 24-25 квітня 2013 р. Київ : НАКККіМ, 2013. С. 102-104.
Науменко Н. В. Гамлетівські мотиви у слов’яномовній драматургії ХХ століття. Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур : зб. наук. праць. Вип. 31. Київ : Освіта України, 2016. С. 274-282.
Пронкевич О. В. Шекспір і популярна культура. Шекспірівський дискурс. Запоріжжя : КПУ, 2010. Вип. 1. С. 262-271.
Шекспір В. Троїл і Крессіда. Зібрання творів у 6 томах. Том 4. Київ : Дніпро, 1985. С. 331-436.
Bevington D. “Is This the Promised End?” Death and Dying in King Lear. Вloom’s Modern Critical Interpretations: King Lear. N.Y. : Вloom’s Literary Criticism, 2010. P. 53-66.
Kennedy D. Afterword: Shakespearean Orientalism. In: Foreign Shakespeare: Contemporary Performance. Ed. Dennis Kennedy. Cambridge University Press, 1993, P. 290-303.
Lakoff G., Johnson М. Metaphors We Live By. Chicago: University of Chicago Press. 1980. 242 р.