ПРИКАЗКИ ТА ПАРЕМІЇ У СИСТЕМІ ФРАЗЕОЛОГІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Анотація

Стаття присвячена паремії як складової мови та культури кожного народу, що допомагає вивчати історію, культуру та мову народу, а також розширювати словниковий запас та розвивати мовні навички. Метою статті є дослідження приказок та паремій у системі фразеології англійської та української мов з метою виявлення їх ролі та значення в культурі та мовленні двох народів. Автори аналізують теоретичні аспекти особливостей утворення приказок та паремій в англійській та українській мовах; спільне та відмінне у використанні приказок та паремій в англійському та українському мовленні; досліджують роль та значення приказок та паремій у культурі та мовленні народів; визначають особливості використання приказок та паремій в різних жанрах літератури та мовленні різних соціальних груп та особливості їх перекладу. Основні наукові результати отримано із застосуванням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: семантико-стилістичного аналізу, методу зіставлення, синтезу, індукції та дедукції. В своєму дослідженні автори розглядають паремію як особливий фольклорний жанр, що характеризується такими ознаками, як стійкість, відтворюваність, розповсюдження. Автори приходять до висновку, що у прислів’ях та приказках часто використовуються лексичні одиниці, які є характерними для певного народу та його культури. Вони ретранслюють картину світу, які притаманні даному народу та відображені в його мовній свідомості. Граматична структура англійських та українських прислів'їв та приказок має багато схожого, наприклад, граматичний час і спосіб дієслова, але відрізняється через відмінності у побудові двох мов. Кожна мова має свої типові граматичні конструкції, які її відрізняють. Образність прислів'їв досягається за допомогою стилістичних засобів, що містяться в їхніх образній основі. Серед основних стилістичних засобів можна зазначити метафору, метонімію, повтор.