ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПОРІВНЯННЯ В МОВОЗНАВСТВІ

Анотація

У статті розглянуто та проаналізовано основні підходи до вивчення порівняння в сучасній лінгвістиці. Порівняння як стилістичний засіб є одним із найпоширеніших тропів, тому йому приділяється велика увага в лінгвістичній науці. Дослідники визначають роль порівняння як елемента дискурсу, що бере участь у його конструюванні, розглядають порівняння як функціонально-семантичну категорію, характеризують мовний статус стійкого порівняння та дають його тлумачення, висвітлюють художні особливості порівняння та основні способи презентації порівняння, розглядають порівняння в лінгвокультурологічному ключі. У вітчизняному та зарубіжному мовознавстві порівняння розглядається і як троп, і як засіб нетропічного типу. Особливу увагу в теорії порівняння приділено розробці його типології. Найпоширеніший поділ здійснюється за семантичною та структурною характеристиками. У структурній диференціації порівнянь вчені виділяють два підходи – поділ порівнянь за сполучними словами чи кількістю зазначених ознак, а також поділ за будовою порівнянь. У рамках семантичної диференціації більшість дослідників виділяють стійкі та індивідуальні порівняння. Порівняння як троп має багато функцій, що визначає його високий прагматичний потенціал. Порівняння служить засобом пізнання й освоєння дійсності; культура створює основу для формування тропу. Поряд зі структурно-змістовими параметрами важливу роль у процесі аналізу порівнянь відіграють функціональні характеристики останніх, зумовлені насамперед їх тропічною природою. Троп є відображенням особистості його творця, передає складний зміст, нові значення і характеристики, оціночність та емоційність. Важливо й те, що порівняння підсилює виразність мовлення і справляє естетичний вплив на читача.