Анотація
У дослідженні здійснено спробу аналізу першого історичного роману В. Терлецького «Книга Сили. Воля». Метою дослідження є аналіз проблеми репрезентації історії як факту та вимислу в аналізованому творі. На матеріалі роману автор розвідки намагається визначити співвідношення факту, вигадки та домислу, розглянути особливості зображення як відомих, так і маловідомих історичних осіб. Автор дослідження стверджує, що важливим у романі «Книга Сили. Воля» є реалістичне відображення історичних біографій особистостей, у яких не допускається використання фактів, що суперечать історії. Для реалізації цієї мети автор роману активно залучає інформацію з різних історичних джерел, а, подекуди, і подає прямі цитати. Митець виступає у своєму творі як історик, філософ, оповідач та коментатор. За допомогою домислу він робить доповнення та включає в історичні відомості свої роздуми, а подекуди дає оцінки. Таким чином, у романі «Книга Сили. Воля» історичний факт обростає художньою тканиною вигадки. Домисел дозволяє відновити історичні епізоди, про які не було документальних свідчень. Факт у романі, з одного боку, є джерелом натхнення для письменника, а з іншого – є опорною точкою для вибудовування альтернативної реальності. Синтез факту і вигадки створює єдиний художній світ твору, який, з одного боку, має історичну основу, а з іншого ж, доповнений авторською уявою. Зображуючи відомих історичних осіб, автор, окрім достовірних фактів про їхнє життя, доповнює їхню характеристику інформацією, яка часто закріплена в стереотипах чи легендах, що глибоко увійшли в історичну суспільну та національну свідомість. Особливо це помітно при зображенні таких історичних осіб, як Дмитро Вишневецький, Семерій Наливайко, Самійло Кішка. Через брак інформації в історичних, наукових джерелах, митець звертається до історичних пісень, дум, легенд. Зоною взаємопроникнення факту та вимислу і домислу в романі також є портрети історичних діячів, які, окрім правдивої історичної інформації, доповненні авторською уявою. Важливою портретною деталлю при цьому виступають описи очей. Зрештою, провести чітку межу між фактом і вигадкою часом важко, тому що вигадка постає з реальних подій, створюється на їхній основі, обростає деталями, які виглядають досить правдоподібно.
Посилання
Мізінкіна О. Український історичний роман ХХ століття: проблема трансформації історичної правди. Проблеми сучасного літературознавства. 2018. Вип. 26. С. 9–17.
Монолатій І. Відкривання минулого в історичній прозі української діаспори. Histor!ans, 23 січня 2023. URL: https://www.historians.in.ua/index.php/en/novi-knizhki/2922-igor-nabitovich-gloria-et-sacrum-istorichna-prozaukrajinskoji-emigratsiji-lublin-wydawnictwo-umcs-2022-230-s (дата звернення: 12.11.2023).
Сергійчук В. Барський староста Б. Претвич. Український історичний журнал. 1990. Вип. 3. № 349. С. 124–131.
Стасик М. Історичний роман В. Терлецького «Книга Сили. Віра». Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Т. 33. Вип. 3., 2022. С. 234–240.
Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1: Поезія 1837–1847. С. 348–354.
Терлецький В. Книга Сили. Воля. Роман. Львів : Кальварія, 2018. 336 с.
Чухліб Т. Проект «Козацького князівства» – історична альтернатива політичного устрою Гетьманщини? Український історичний журнал. № 4 (517), 2014. С. 72–73.
А. Švedas: istorikai neturi teisės kabinėtis prie rašytojų. URL: https://www.bernardinai.lt/2013-02-09-a-svedasistorikai-neturi-teises-kabinetis-prie-rasytoju/ (дата звернення: 12.11.2023).
Skórnicki J. Powieść o Romualdzie Traugutcie. Życie Literackie, 1958. nr 6. s. 3.