Анотація
Для повного осмислення досвіду Другої світової війни до польського суспільного дискурсу про війну впроваджується нова – жіноча – перспектива. Історичні події у творах авторства жінок передаються через призму індивідуальної пам’яті, родинні оповіді та досвід окремих персонажів у надзвичайних історичних обставинах. Чільне місце у романах відводиться проблемі подолання задавнених комплексів через проговорювання і переосмислення травматичного досвіду, а також конструювання складної ідентичності жінок-жертв і свідків злочинів. Літературна критика виділяє особливості жіночого письма: гендерно-маркована мова, посилена увага до тілесності, сильна емоційність в описі інтимних відчуттів. У статті проаналізовано гендерні аспекти репрезентації історичної пам’яті жертв Другої світової війни у романі “Красунечка доктора Йозефа” письменниці Зити Рудзької, яка одна з перших у польській літературі тематизує жіночий травматичний досвід. В образі головної героїні твору – пані Чехни, яка під час німецької окупації юною дівчинкою потрапила в концентраційний табір Аушвіц, де стала об’єктом псевдонаукових експериментів нацистського лікаря-садиста Йозефа Менгеле, авторка тонко передає психологію жінок-жертв насильства, досліджує прояви посттравматичного синдрому у їхньому житті та спілкуванні з оточуючими. Письменниця переконливо показує, що пережита травма залишає невитравний відбиток на психіці жертв насильства, зумовлюючи їхні свідомі і підсвідомі реакції на певні тригери і на їхню поведінку та спосіб життя. Травматичну пам’ять пані Чехни письменниця передає через тілесність, інтимні відчуття, що є однією з характерних рис жіночого письма. У романі тілесність виступає кодом памʼяті, через який передано наступним поколінням людиноненависницьку суть нацистського режиму, що принижує людську гідність.
Посилання
Башкирова О. Гендерні художні моделі сучасної української романістики : дис. … д-ра філол. наук. Київ, 2019. 464 с.
Крупка М. Гендерний вимір тоталітарного насильства у сучасній жіночій прозі. Гендерна проблематика та антропологічні горизонти. Острог, 2012. С. 54–66.
Луцишина О. Жінка в Берліні. Жінка в підвалі. Жінка у своєму домі. Жінка в Берліні. Київ, 2019. С. 5–13.
Boczkowska M. Eskapada z muzeum prozy. O twórczości Zyty Rudzkiej. Skład osobowy. Szkice o prozaikach współczesnych / red.: A. Nęcka, D. Nowacki, J. Pasterska. Katowice, 2014. T. 1. S. 383–394.
Budzik J. Między wojenną historią a kobiecą perspektywą. Polonistyka. Innowacje. 2016. Nr 3. S. 185–191.
Cixous Н. Le Rire de la Méduse et autres ironies. 2006. 197 p.
Garncarz U. Ślicznotka Doktora Josefa – recenzja książki Zyty Rudzkiej – Co Przeczytać. Co Przeczytać. URL: http://surl.li/qznin
Koper B. Starość Zagłady – na przykładzie Ślicznotki doktora Josefa Zyty Rudzkiej. Ślady II wojny światowej i Zagłady w najnowszej literaturze polskiej / red.: B. Sienkiewicz, S. Karolak. Poznań, 2016. S. 317–334.
Ubertowska A. Archeologie pamięci. Wspołczesne kobiece narracje o wojnie. Wojna i postpamięć / red.: Z. Majchrowski, W. Owczarski. Gdańsk, 2011. S. 187–198.
Zielińska M. Wojna, trauma i kultura. Teksty Drugie. 2018. Nr 4. S. 7–11.
Zyta Rudzka. Instytut Książki. URL: http://surl.li/qznit
Żórawska N. „Czy mogę o sobie powiedzieć: jestem Żydówką?”. O „Rodzinnej historii lęku” Agaty Tuszyńskiej. Czytanie Literatury. Łódzkie Studia Literaturoznawcze. 2015. T. 4. S. 61–75.
Woman and Men at War: A Gender Perspective on World War II and its Aftermathin Central Eastern Europe / ed. by M. Röger, R. Leiserowitz. Osnabrück, 2012. 342 p.