КАПІТАЛ ЛЮДИНИ ТА ПОТЕНЦІАЛ ЛЮДИНИ: ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ЗА УМОВ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Анотація

У статті висвітлено проблему вивчення взаємозв’язку економічних і освітніх систем. Зроблено акцент на осо- бливостях цього взаємозв’язку в епоху трансформаційних процесів у суспільстві, підґрунтям існування якого є знання людини і вміння застосовувати їх у практичних сферах діяльності. Вказано на те, що знання є складовою частиною понять «капітал людини» та «потенціал людини». Мета статті полягала у з’ясуванні співвідношення взаємодії між поняттями «капітал людини» та «потенціал людини». Для її реалізації були поставлені такі завдання: висвітлити зміст і наповнюваність терміну «потенціал люди- ни»; виокремити складники накопиченого людського потенціалу; зробити акцент на знаннєвій складовій частині як однієї з основних компонент педагогічної теорії в актуалізації питань взаємодії «капіталу людини» і «потенці- алу людини» за умов сучасного розвитку суспільства. У дослідженні були використані такі методи: збору й аналізу літературних джерел у контексті обраної теми; метод узагальнення даних; метод систематизації; метод синтезу теоретичних положень. Було зроблено висновки про те, що: накопичений людиною потенціал, складникамиякого є природний люд- ський потенціал і людський капітал, визначаються сукупністю взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів (вро- джених схильностей, придбаних у процесі розвитку й йдосконалення особистісних, а також професійних рис і якостей та інвестицій у людину і в підприємство); знання самі по собі є капіталом за умов, що їх вкладання у конкретне виробництво або сферу зможе принести економічну вигоду для їх носія і забезпечити ефективність роботи підприємства загалом. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні умов, які створюють заклади освіти для подальшої акумуляції студентами потенціалу людини.