РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ В 70-Х РОКАХ ХХ СТ.

Анотація

У статті висвітлено закономірності становлення і розвитку української лексикографії 70-х років ХХ ст. у контексті розвитку сучасної української літературної мови. Цей період став певним підсумком часів «хрущовської відлиги», коли середньорічний випуск українських словників сягнув у середньому 20 назв за рік. Проте вже із середини 70-х років відбувалось неухильне зменшення кількості українських словників, проводилась ідеологічна робота, спрямована на тотальну русифікацію мовного простору, «звільнення» українського словника від історизмів, архаїчних слів, релігійних термінів, слів спеціального вузького вжитку, діалектизмів та запозичень з європейських мов. Все ці аспекти мали на меті позбавити лексикографічні праці багатьох самобутніх рис української мови, загальмувати зростання національної свідомості й активності українців.
Однак у 70-х роках відбувалося видання багатотомного «Словника української мови» – цінного лексикографічного набутку української лексикографії ХХ ст. Були також надруковані словник староукраїнської мови, інверсійний словник, словник крилатих слів, «Шевченківський словник» та ін. Крім того, цінні словникові напрацювання публікувала й українська діаспора США, Канади, Франції. Надзвичайно цінним енциклопедичним довідником стала «Енциклопедія українознавства», яку видавало Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Саме ця праця стимулювала до видання в 70-х роках на території радянської України низки україномовних енциклопедичних видань.
У нашому дослідженні здійснено опис та науковий аналіз основних українських словників 70-х років ХХ ст., крізь призму яких відображено основні аспекти розвитку лексичного складу літературної мови; окреслено значення лексикографічної роботи в історії української літературної мови ХХ ст. загалом і його 2-ої половини зокрема; розглянуто основні набутки й недоліки багатотомного тлумачного «Словника української мови». У статті застосовуємо переважно описовий метод, який дає можливість класифікувати та узагальнити мовні факти.
Проте важливо зазначити, що, незважаючи на русифікаторські тенденції, українська лексикографія 70-х років ХХ ст. заклала міцний фундамент для всебічного розвитку цієї складової частини мовознавства періоду незалежної України, продемонструвала тяглість національних традицій у словникарстві.