ОДНА ФОНЕТИЧНА РИСА МОВИ ТВОРІВ П. КУЛІША У СВІТЛІ СЛОВНИКА Б. ГРІНЧЕНКА

Анотація

Пропоноване спостереження здійснено переважно на матеріалі першодруків творів Пантелеймона Куліша і є частиною цілісного дослідження мови письменника на тлі рідного йому східнополіського говору північного наріччя. Стаття являє собою фрагмент вивчення зв’язків мови П. Куліша зі Словником за редакцією Б. Грінченка як однією з визначних лексикографічних праць відповідної доби; як і попередні розвідки, ґрунтується на методиці суголосній тій, яку застосували дослідники мови Т. Шевченка (П. Тимошенко, М. Жовтобрюх та В. Русанівський). Виходячи з аналізу мовної ситуації часів Куліша, письменник мав безпосереднє відношення до випрацювання загальноукраїнського літературного ідіому зі східноукраїнською діалектною основою, активно посилюючи її так звані «чернігівські елементи» ‑ і як автор, і як редактор та організатор літератури; з іншого боку ‑ таку саму роль (на переконання Ю. Шевельова) відігравав Б. Грінченко, зокрема, упорядкований ним словник; тут використано етнографічні матеріали з території Чернігівщини, а також мову письменників-чернігівців у таких масштабах, що репрезентація чернігівських (східнополіських) елементів значно розлогіша, «ніж місце Чернігівщини в загальній території України». Поза сумнівами, «Словарь української мови» справив великий вплив на процес кодифікації норм української літературної мови. Тож вивчення специфіки відбиття в цій лексикографічній праці мови письменника-класика є, безумовно, давно назрілою потребою; цікавими й актуальними такі студії є ще й з огляду на ту важливу обставину, що досі немає спеціальних словників мови П. Куліша, а відзначення його 200-річчя, на жаль, не активізувало дослідницькі студії у напрямку докладної характеристики ідіолекту свідомого творця української літературної мови.