ОНІМНА ЛЕКСИКА В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ АНАТОЛІЯ ПОПОВСЬКОГО

Анотація

Статтю присвячено дослідженню онімної лексики в поетичній мові Анатолія Михайловича Поповського, відомого ономаста, діалектолога. У поезії А. Поповського власні назви включають інформацію енциклопедичну, вони є також одним із джерел вивчення динаміки найменування людей у певні історичні періоди. Власні назви стають виразниками і необхідної експресивної тональності, і художнього задуму. Вимогливий відбір онімів і введення їх у належні контексти роблять власні назви одним із найважливіших компонентів твору. Матеріалом для дослідження послужили вірші нової збірки «У роздумах плинного часу…». Виокремлено групу антропонімів, які репрезентують «імена історичних осіб», «імена відомих осіб», використані з метою часового маркування. Доведено, що онімна лекика – це багатий мовний шар, завдяки якому реалізується художній задум поета. У процесі дослідження з’ясовуємо, які назви віршів використовує автор. В Анатолія Поповського багато технічних назв, а також таких, що містять час дії, ідею твору тощо. Серед віршів-посвят переважають такі модельні структури: дволексемні – «ім’я + прізвище» та трилексемні «ім’я + ім’я по батькові + прізвище». З’ясовано, що автор використовує багато українських чоловічих та жіночих імен. Особові імена утворюють словотвірні варіанти. Особливе місце у збірці А. Поповського «У роздумах плинного часу» посідають антропоніми Шевченко, Кобзар. Топоніми передають географічну та історичну інформацію, створюють образ. Ономастичну периферію складають назви книг, часописів, міфоніми, теоніми. Закцентовано увагу на тому, що А. Поповський часто використовує апелятивну лексику в ролі онімної. За граматичним вираженням поділяємо її на: іменники, займенники. У поета іменники доля, зоря, правда, незалежність, берегиня, друг використовуються у ролі онімів. Займенникові форми, такі, як: Вас, Ви, Ваше, Вам, Ти використовуються з метою вираження поваги.