ФОРМАЛЬНА, НЕФОРМАЛЬНА ТА ІНФОРМАЛЬНА ОСВІТА У БРЕНДИНГУ ВИКЛАДАЧА ВИШУ

Анотація

У статті розглянуто питання пріоритетності формальної, неформальної та інформальної освіти в аспекті персонального брендингу викладача вишу. Проаналізовано співвідношення переваг і недоліків кожної з наведених форм освіти. До визначальних психолого-педагогічних характеристик формальної педагогічної освіти віднесено стандартизованість, нормативність, системність та неперервну контрольованість з боку органів державного управління. Основними недоліками вітчизняної формальної педагогічної освіти названо ситуативну нерелевантність конкретним запитам студентської цільової аудиторії та ймовірність неактуальності певного обсягу знань для сучасного ринку праці з огляду на постійне зменшення періоду напіврозпаду компетентності здобувачів означеного виду освіти. Зазначено, що дебюрократизованість як основна перевага неформальної педагогічної освіти над формальною водночас виступає причиною появи закономірних недоліків неформальної педагогічної освіти – несистемності, короткострокової орієнтованості освітніх послуг та ігнорування необхідності перевірки навчальної інформації за критеріями її наукової обґрунтованості. Обґрунтовано структурну залежність самоосвіти як цілеспрямованого способу самостійного отримання особистістю знань від інформальної освіти. Доведено, що інформальна педагогічна освіта навіть умовно не може виступати альтернативою формальній педагогічній освіті, оскільки мотиваційне джерело її отримання викладачем вишу має ексцесуальний характер, актуалізуючи ризики для персонального брендингу і професійної діяльності фахівця загалом. Аргументовано, що гармонійне поєднання формальної, неформальної та інформальної освіти в руслі метаформальності та дуального навчання забезпечує синергійний вплив на процес формування бренду викладача вишу. Диференційовано дві моделі дуальної форми здобуття освіти – модель із інтегрованою практичною підготовкою та модель з інтегрованою професійною діяльністю.