АНАЛІЗ ПОНЯТЬ «ТЬЮТОР» І «ТЬЮТОРИНГ» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У статті на основі вивчення, аналізу та узагальнення науково-педагогічної вітчизняної та зарубіжної літератури з’ясовані та теоретично обґрунтовані основні поняття технології тьюторингу. Автор доводить необхідність звернення до таких термінів як «індивідуалізація» та «персоналізація», адже саме вони є в основі поняття «тьюторинг» та потребують уточнення через їх термінологічну неузгодженість в науково-освітньому просторі. Автором наведені тлумачення понять «тьютор» і «тьюторинг» в контексті персоналізованого навчання та обґрунтовано відмінності між індивідуалізацією та персоналізацією. У статті зазначено, що поняття «тьютор» в іншомовних джерелах використовується у різних значеннях: як учитель, наставник, репетитор (приватний учитель), консультант, помічник вчителя, вихователь. Автор зазначає, що тьютор може виконувати зазначені ролі відповідно до обраної моделі тьюторингу у навчальному закладі чи поза ним. Однак, зауважує на так званому «класичному розумінні» поняття – персональний наставник, та обґрунтовує у статті необхідність його уживання в контексті практичного впровадження у діяльність закладу освіти в Україні. Аналіз поняття «тьюторинг» у статті зроблено через призму персоналізації. Автором обґрунтовано твердження про те, що індивідуальна освітня траєкторія може бути реалізована через індивідуальну освітню програму розвитку особистості як більш загальне та широке поняття, що може включати в себе один чи кілька індивідуальних планів розвитку особистості. У статті зазначено, що розуміння понять «тьютор» і «тьюторинг» дозволяє організовувати тьюторський процес у закладі освіти, коли учні діють з позиції активного суб’єкта відносно власного саморозвитку. Автор стверджує, що тьюторинг потрібно розглядати також у контексті виховання з огляду на його виховний потенціал. Також у статті надані авторські тлумачення зазначених понять.