Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У статті обґрунтовується потреба нового підходу до вивчення фольклору у системі українознавства. З ураху- ванням векторів розвитку сучасного освітнього середовища (глобалізації, фундаменталізаціїї та гуманізації осві- ти, появу яких ознаменував початок ХХІ ст.) визначається інтелектуальний потенціал фольклору, з’ясовується його роль у системі українознавства. Зазначається, що вивченню фольклору в українознавстві приділено недо- статньо уваги. Він розглядається, головним чином, як естетично-культурне надбання, а тому дослідження фоль- клору у контексті інтердисциплінарного явища, джерела пізнання історичного, ментального розвитку етносу, потребує додаткової уваги. Окрім того, глобалізація наукової інформації у сучасному світі сприяє розширенню поняття «фольклор». У дослідженні зауважується про необхідність переорієнтації у вивченні фольклору. Йдеться про перенесення акцентів на його походження, що суголосно з ідеями культурно-історичної школи у фольклористиці, започатко- ваної М. Костомаровим. Прихильником такої концепції вивчення фольклору є сучасний науковець, фольклорист В. Давидюк. У «Вибраних лекціях з українського фольклору» дослідник подає авторське бачення українського фольклору в культурогенезі та розвитку його явищ, активно використовує знання з археології й етнографії для пояснення походження й формування основних мотивів, образів, синхронізує їх з відповідними епохами, тенден- ціями їх розвитку [Вибрані лекції]. Застосування такої методики вивчення фольклору через його походження зна- чно поглиблює розуміння студентами фольклорного тексту як історичного джерела, його змісту й ролі у системі формування народного світогляду, ментальності етносу. А відтак, сприяє вивченню українознавства, допомагає зреалізувати завдання, які стосуються особливостей становлення й розвитку українського етносу. Разом з тим, забезпечує формування національної особистості, професійно-компетентного, культурно-ерудованого педагога, дослідника й майбутнього громадянина з активною державницькою позицією.
Посилання
Бевз Т. Українська ідентичність і національна безпека у викликах сьогодення. Українознавство. 2020. № 4 (77). С. 143–158.
Давидюк В.Ф. Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі) : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання третє, виправлене, доповнене і перероблене Луцьк : ПВД «Твердиня», 2014. 448 с.
Вовк М.П. Фольклористика у класичних університетах України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.) : навчальний посібник. Київ : Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України. 2014. 202 с.
Кононенко П.П. Українознавство : підручник для вищих навчальних закладів. Київ. 2005.
Лепеха Т. В. Українознавство : навчальний посібник. Київ : Видавничий центр «Просвіта». 2005. 376 с.
Національна доктрина розвитку освіти : Указ Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua /laws/show/347/2002 (дата звернення: 28.03.2021).
Подолюк С. Синкретизм весільного фольклору. Волинь філологічна: текст і контекст. 2010. Випуск 10 (2). С. 129–141.
Половець В.М. Українознавство. Курс лекцій : навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Чернігів : Просвіта. 2006. 216 с.
Пономарьов В., Ґібернау М. Ідентичність націй. Київ : Темпора. 2012. Ч. 7–8 (177–178). С. 11.
Таланчук О.М. Українознавство. Усна народна творчість: навчальний посібник. Київ : Либідь, 1998. 248 с.
Чорнопиский М. Українська фольклористика. Словник-довідник. Тернопіль, 2008. 448 с.
Claire Deery (2019). An ethnographic action research project: national curriculum, historical learning and a culturally diverse Melbourne primary school. Ethnography and Education, 14:3, 311-327. URL: https://doi.org/10.1080/17457823.2019.1582349 (Last accessed: 29.03.2021).
Figes Orlando (2013). Is There One Ukraine? URL: http://www.foreignaffairs. com/articles/140560/orlando-figes/is-thereone-ukraine (Last accessed: 27.03.2021).